ШАНОВНІ БАТЬКИ!                                                                      

 

 

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій.   Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки  з боку оточуючого середовища. Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати  та дотримуватись наступних правил:

 

– не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;                                                

– вчити дитину користуватися дверним вічком;                                                                                

– не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;              

– вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;                                          

– забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;                 

– забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;                              

– не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;                                            

– запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;                                                    

– не дозволяти дражнити тварин;                                                                                                      

– не дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;                                                      

– не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;                                                                        

 – не дозволяти визирати у відчинене вікно;                                                                                      

 – вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;                                                            

 – вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

       Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти  своє життя та здоров’я!

 

       Запобігання дитячого травматизму

Народження дитини приносить у сім’ю радість нові приємні турботи. Це природно, адже діти є продовженням батьків, які покладають на них великі надії. З появою на світ маленької людини, перед батьками постають, різноманітні і складні завдання пов’язані в подальшому, щоб їх дитина росла здоровою і вихованою. Щоб дитина розвивалася гармонійно, була життєрадісною, щоб виросла повноцінним громадянином, вона повинна в першу чергу бути здоровою морально і фізично. Тому у нашій країні приділяється велика увага підростаючому поколінню. Поліпшення житлово-побутових умов і підвищення життєвого рівня, раціональна організація дитячого відпочинку, сприяють різкому зниженню захворюваності. Зменшилася й кількість нещасних випадків серед дітей, але на жаль ще й зараз вони загрожують здоров’ю, а інколи і життю дитини. Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності надати правильну першу допомогу. Термін “травма” походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при поранені. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення називається травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей. Дитяті травматизми поділяються на грудний (з моменту народження до 1 року), перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.) дошкільний (від 3 р. до 7 р.), і шкільний (від 7 р. до 16 р.). На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів дихання. У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини. У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє “я”. Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків. Старші діти у своїх поступках стараються наслідувати старших, стараються звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість, і при цьому не вміючи правильно оцінити свої вчинки часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість, перед іншими, підлітки не задумуючись над наслідками часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять на пожежні драбини на дахи високих будинків не думаючи про наслідки. Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму шкіра у немовлят дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате підшкірно-жировий прошарок, навпаки у дітей розвинений краще і при падінні дітей, оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товще і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих. Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, родовий травматизм, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння. Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються. Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед ними розкривається новий незнаний світ і прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотик і ні смак і особливо їх приваблюють яскраві, блискучі, предмети, які зроблені з скла, і граючись такими предмети як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети і невміле поводження з ними часто призводить до поранень, а іноді малята і ковтають їх. У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на повір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, відкриті люки, драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей не огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. Діти середнього і шкільного віку хочуть унаслідувати свої героїв з кінофільмів, які їм подобаються. Вони з захопленням граються у війну, ковбоїв з задоволенням долають перешкоди, демонструючи при цьому свою відвагу, спритність, силу. П це все нерідко призводить до біди. Зараз всюди в побуті користуються газом і електроенергією, а невміле поводження з приладами теж стає причиною нещасть. Діти інколи хапаються за неізольовані проводи, оголені контакти електропроводів, вставляють в розетки, шпильки, цвяхи і нерідко дістають опіки та ушкодження тканин тіла. Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі. У профілактиці дитячого травматизму велику роль відіграють працівники міських і районних санітарно-епідемічних станцій, житлових управлінь, сільських рад, міліції. Вони повинні здійснювати постійний нагляд за станом території житлових масивів, шкільних і дошкільних закладів, за дотриманням правил безпеки при проведенні ремонтних і будівельних робіт. Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх. Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом. Вчити правила вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінки на вулиці. Учнів молодших класів необхідно привчати ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал “бережись автомобіля” у тих місцях де нема тротуарах, іти слід по лівому боці вулиці на зустріч транспорту. Велику роль у боротьбі з травматизмом належить працівникам ДАІ. Вони повинні організовувати в школах дружини юних помічників ДАІ, виступати по радіо, телебаченню, у пресі. Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому заняття спортом. Але на привеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що не достатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні, а часто і небезпечні річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину, до занять у спортивних добровільних товариств, на стадіонах. Цим вони її не тільки загартують, а й вбережуть від страшної небезпеки. Тай у кожному будинку знайдуться батьки, які залюбки пограють з дітьми в футбол чи хокей і в той же час будуть стежити за порядком у місцях де проводять вільний час їхні діти. Крім цих видів ушкоджень, буває що травматизм вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський і виробничий серед дітей зустрічається дуже рідко. Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження яких зазнають на вулиці, травми від транспортних засобів. Головними причинами вуличного травматизму – недоробки халатність працівників жеків, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Тому працівникам жеків, органів міліції, санепідемстанції треба бути особливо вимогливими і дотримуватись правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій. Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплені є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища. Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації, Вони відповідають за те, що щоб для купання дітей були відведені спеціально загороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Найчастіше це побутовий травматизм. Йдеться про ушкодження, які діти отримали вдома, у дворі чи в саду. Вони бувають різні. Найнебезпечніші — опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків. Залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів… За свою необачність батьки іноді дуже дорого розплачуються. Дошкільнята і молодші учні намагаються позбутися нагляду дорослих, охоче граються на повір’ї зі своїми ровесниками. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди не огороджені ділянки, де проводяться ремонті роботи теж дуже небезпечні. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. Діти інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи і нерідко отримують опіки та ушкодження тканин тіла електричним струмом. Принципи запобігання травматизму побутового різні, але головним з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей. Дорослі повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість сумнівних уявлень про героїзм. Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі. Запобігання дитячого травматизму взимку Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі. Найкраще покататися на ковзанах в спецiально обладнаних мiсцях чи майданчиках. Але якщо вже ви вирішили скористатися місцевою річкою чи озером, потрібно пам’ятати правила поведінки під час занять зимовими розвагами: — кататися можна тільки, якщо лід на річці міцний; — у місцях масового перебування людей; — товщина льоду має складати не менше 15 см, а самі майданчики для забав відгороджені від решти річкової, озерної території яскравими стрічками, за якими перебування людей категорично забороняється. Санки, лижі, ковзани – найулюбленіші речі в користуванні дітей взимку. На жаль, саме вони стають причиною багатьох травм. Ні, це зовсім не означає, що не потрібно кататися на санках, ковзанах, подорожувати на лижах. Але давайте пригадаємо, які правила не потрібно порушувати, щоб не завдати шкоди собі та оточуючим. Ви повинні пам’ятати: — санки мають бути непошкоджені, з усіма дощечками, щоб під час катання ви не покалічилися; — кріплення на лижах має бути також цільне, правильно прикріплене на ногах, щоб нога не вислизнула і не було ризику її зламати чи вивихнути; — ковзани мають бути відповідного розміру, не більші, оскільки це також може привести до травматизму. Коли вибирається місце для забав, як правило, шукають пагорб чи схил, з якого будуть спускатися на санках чи лижах. Потрібно пам’ятати, що це місце обов’язково повинно бути далеко від дороги. Це піддає смертельному ризику не тільки ваше життя і здоров’я, а й безпеку оточуючих. Взимку дорога слизька і не завжди водій транспортного засобу зможе зупинити його в потрібний момент. Діти повинні пам’ятати, що під час забав та ігор не потрібно виконувати різні трюки. Дуже часто, катаючись, вони люблять похизуватися перед друзями різними способами катання. Тут фантазія спрацьовує дивовижно: це і катання із зав’язаними очима, і повернувшись спиною, і на одній нозі і т.д. Потрібно пам’ятати, що катаючись, діти повинні передбачити, що з закритими очима можна зіштовхнутись із сусідом, деревом; повернувшись спиною, дитина також не буде бачити куди їде, і не зможе керувати санками чи лижами, своєчасно і адекватно зреагувати на небезпеку. Небезпечно прив’язувати санки одні до одних. Саме це є причиною того, що перевернувшись одні санки потягнуть за собою інші. Особливо небезпечно прив’язуватись (чіплятися) на ходу до транспортних засобів. Основне, що повинні запам’ятати діти, це те, що катання на лижах, санках, ковзанах має стати веселою розвагою, а не нести небезпеку (шкоду) вашому здоров’ю.                                                                                                           Основне правило для батьків: дитина повинна відчувати любов та увагу оточуючих, бути під пильним наглядом дорослих.

                                                                                       ПАМ’ЯТКА                                                                                                      

                                                                                      «ОТРУЄННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ»                                                                                                                                              

Сучасні хімічні засоби є нашими помічниками в побуті, сільському господарстві та на виробництві. До хімічних речовин належать отрутохімікати, препарати побутової хімії (косметичні й миючі засоби, плямовивідники, лакофарбові вироби), інсектициди (хлорофос, карбофос, дихлофос тощо). При хімічних отруєннях має місце різний підхід до виведення отрути з організму. Тому використовуйте наступну градацію. Використовувати напої (негазована вода, чай, соки) дозволяється при отруєнні: ацетоном, антифризом та каустичною содою; горілкою та парфумами; дезодорантом та лаком для нігтів; дезинфікуючими засобами та хлором; зубною пастою та кормом для домашніх тварин; взуттєвим кремом, лугом, милом, оцтовою есенцією та соляною кислотою; мишачою отрутою та засобами для травлення комах; тютюном та барвниками у фломастерах. Викликати блювоту, щоб вивести отруту з організму необхідно при отруєнні: антифризом, горілкою, лаком для нігтів, мишачою отрутою, парфумами, тютюном. Дати кілька пігулок активованого вугілля, щоб абсорбувати отруту, яка залишилася в організмі, рекомендується при отруєнні: ацетоном, барвниками у фломастерах, бензином, засобами від комах, кормами домашніх тварин, кремом для взуття, лаком для нігтів,мишачою отрутою, тютюном та фарбами. Не викликати блювоту, тому що названі субстанції можуть завдати більшої шкоди, якщо вдруге пройдуть стравоходом, при отруєнні: бензином, засобом для дезинфекції, інсектицидами, каустичною содою, лугом, оцтовою есенцією, соляною кислотою, фарбами, хлором. Дати невелику кількість жирних вершків чи шматочок вершкового масла, щоб розчинити пінні хімікати, потрібно при отруєнні: дезодорантом, милом, шампунем.  УВАГА!!!    Відпоювати молоком не можна, бо воно посилює всмоктування отрути.  Майже при всіх видах хімічних отруєнь відразу після надання першої допомоги слід викликати швидку допомогу або негайно доставити дитину до лікарні.  За умови задовільного стану дитини можна скористатися порадами лікаря та не викликати швидку допомогу при отруєнні дезодорантом, зубною пастою, кормом для собак та кішок, кремом для взуття, милом, шампунем, парфумами.

                                                                  ПАМ’ЯТКА                                                                                        

 «ОТРУЄННЯ ЛІКАМИ ТА ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ»

 Діти з великою цікавістю ставляться до ліків та лікарських засобів:по-перше, вони вважають їх корисними, бо вони допомагають їм видужувати; по-друге зараз сучасні препарати часто виготовляють у привабливій формі і приємними на смак (деякі нагадують за смаком та ароматом цукерки). Тому й потрібно тримати аптечку далі від поля зору та досяжності дитини. Якщо ж біда сталася, то перша допомога повинна бути надана якісно і вчасно. Слід зауважити, що ліки — це також до деякої міри хімічні речовини. А тому й на них розповсюджується градація першої допомоги.    Якщо дитина проковтнула кілька пігулок аспірину, антибіотиків, засобів від кашлю та головного болю, а також снодійний препарат,  необхідно виконати наступні заходи:                          — відпоїти водою, чаєм чи соками;                                                                                                   — викликати блювоту;                                                                                                                      — дати кілька розтовчених та змішаних з водою пігулок активованого  вугілля.                                          При потраплянні в організм дитини вітамінних препаратів можна обмежитись відпоюванням та викликом блювання, а валеріани — тільки прийомом великої кількості рідини.  Якщо дитина отруїлася нашатирем чи йодом, необхідно її відпоювати, але не доводити до блювання, бо при повторному проході цих субстанцій через стравохід можуть виникнути опіки слизової оболонки.  Після надання першої допомоги дитину необхідно відтранспортувати до лікарні. У деяких випадках при умові нормального самопочуття і отримання професійної консультації госпіталізація необов’язкова.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ  ПОЖЕЖІ  ВІД  ПУСТОЩІВ  ТА  НЕОБЕРЕЖНОГО   ПОВОДЖЕННЯ   З   ВОГНЕМ

                                                                  

   Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

 —зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

 —не дозволяти дітям розводити багаття;

 —не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;

 —не дозволяти користуватися газовими приладами;

 —не допускати перегляд телепередач, користування комп’ютером за  відсутності дорослих;

 —не залишати малолітніх дітей без нагляду;

 —не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;

 —не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;

 —не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);

 —не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);

 —не сушити речі над газовою плитою;

 —не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;

 —не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;

 —не палити в ліжку.

 Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем. Роз’яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам’ятайте, що приклад старших  є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону    за телефоном «101

 ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

       Шановні батьки!

 Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:                       

 —  подзвонити до служби порятунку за номером «101»;

 —  викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;

—     негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;

 — при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;

 — при евакуації з висотного будинку більше щансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;   

 — пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;

 — при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;

 — намагатись загасити полум’я засобами первинного пожежогасіння;

 — до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;

 — за можливості м’які предмети вкинути до ванни та залити водою;

 — вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;

 — не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжим притоком кисню;

 Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перщі хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучу| субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДС є ризик знепритомніти і згоріти заживо!            При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо  запобігання тяжким наслідкам!   При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

 

                          ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ   СЕРЕД ДІТЕЙ  ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ                     

                         

                                                               Шановні батьки!                                                          

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання — забезпечення безпеки руху пішоходів.    

 У попередженні дорожньо-транспортного травматизму роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дошкільникам дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на і дорогах.

Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

— не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правил дорожнього руху;

 — не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, своїм прикладом не заохотити дітей;                          

 — вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;                                               

 — на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

 — при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити  дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

 — не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;    

 — вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай — спереду, тролейбус, автомобіль та автобус — позаду);

 — не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

 — не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

 — не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

 Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад!

 

 ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ     ПІД ЧАС ВІДПУСТКИ БАТЬКІВ

                                     Шановні батьки!                                                                                        

Щоб не допустити травмування дитини під час вашої відпустки, щоб не зіпсувати довгоочікуваний відпочинок, закликаємо вас відповідально поставитися до наступних рекомендацій:

 —  під час перебування на свіжому повітрі в літній день захищайте голову дитини панамою;

 —  регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри;

 —  користуйтесь спеціальними спреями та захисними кремами для захисту від ультрафіолетового опромінення;

 —  дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не зазнав переохолодження;

 —  не залишайте дитину біля водойми без нагляду;

 —  не дозволяйте дитині купатись та стрибати у воду в неперевірених місцях;

 —  для купання обирайте незасмічені місця з твердим дном, без водоростей та мулу;

 —  не дозволяйте дитині запливати на глибину, яка перевищує зріст дитини, на гумовому матраці чи іграшці без супроводу дорослого;

 —  забороняйте самостійно користуватися човном, плотом;

 —  не допускайте надмірних пустощів у воді (не можна зненацька лякати, утримувати одне одного під водою, жартома кликати на допомогу);

 —  забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослого родича;

 —  під час перебування з дитиною в лісі не збирайте та не знайомі ягоди, рослини та гриби;

 —  не розводьте в лісі багаття під час посухи; а за необхідності вогнище на відкритому місці; після використання залийте водою та засипте землею всі залишки;

— обстежте місця установки намету з метою уникнення зустрічі зі зміями, бджолами, мурахами, павуками;                                     

 —  для походу в ліс одяг дитини підбирайте таким чином, щоб максимально захистити її від комах, кліщів та іншої небезпеки;

 —   не засмічуйте навколишнє середовище та не залишайте жодних слідів свого перебування.

 

ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ  І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СВОЮ БЕЗПЕКУ

Використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

 Оцінюйте кожну самостійну справу дитини Позитивно.

 Намагайтеся помітити позитивні зміни в дитині і не забудьте похвалити її, навіть якщо ці зміни незначні.

 Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали ви сприяєте розвитку у дитини впевненості у собі.

 Намагайтеся вчити дитину, як виправити н